Сім’я і діти

Один раз це ще не страшно?

Чи варто не пускати дитину до «поганих» друзів/компаній, чи може також позбавити її кишенькових.

Чи вживає дитина, якщо вживає то що і як про це дізнатись не останнім.

Розмова з дитиною на проходження тесту, якщо є для цього вагомі причини.

Дитина вам зізналась, що лише спробувала, що робити?

Як і де підлітки дістають ПАР

Реабілітаційний центр чи якийсь інший заклад для підлітків з наркозалежністю.

Корисні посилання від наших партнерів

Сім’я і діти

Поширеним є уявлення про те, що наркотики вживають тільки діти з проблемних сімей, у яких панують насильство та конфлікти, батьки мають алкогольну чи наркотичну залежність тощо. Справді, такі діти ризикують більше. Утім, у минуле відійшли часи, коли дитяча наркоманія асоціювалась із безпритульними підлітками, які на вулицях нюхали клей, а їхні понівечені ін'єкційними наркотиками тіла соціальні служби витягали з підвалів.

У моду ввійшли інші наркотики, які не так очевидно руйнують організм фізично, але чинять украй згубний вплив на психіку. Їх пробують і підлітки з "хороших" та заможних родин. Зазвичай це діти, яким через власну зайнятість мало часу та уваги приділяють батьки. У таких підлітків є кишенькові гроші та багато вільного часу, і вони не знають, чим його зайняти.

Сьогодні підлітки також розглядають наркотики як спосіб зняти напругу, розслабитися на черговій тусовці, вечірки, розважитися або поліпшити самопочуття через стрес, який можуть викликати розлучення батьків чи цькування в школі, невдалі стосунки. Утім, не обов'язково лише негативні обставини і "погана" компанія спонукають спробувати наркотики, але й звичайна цікавість, упевненість підлітка в тому, що він може тримати споживання під контролем, а від одного разу нічого не буде.

Один раз це ще не страшно?

На формування залежності впливає низка факторів, серед яких оточення, сім'я, характерні особливості дитини, схильність до залежності та спадковість. Крім того, споживати підліток має систематично. Якщо станеться збіг таких факторів, ймовірно, у дитини може виникнути хронічна залежність. Водночас, з досвіду роботи з підлітками, кожен шостий, які спробували наркотики в дитинстві, страждають на наркозалежність у дорослому житті.

Чи варто не пускати дитину до «поганих» друзів/компаній, чи може також позбавити її кишенькових.

Психологи вважають що так робити не можна. Варто поважати особисті кордони дитини. Тим паче це короткострокові методи, які навряд чи дадуть результат. Важливо бути другом своїй дитині, а не наглядачем. Адже діти в підлітковому віці віддаляються від батьків, знецінюють їх, перестають поважати і бачити в них авторитет (здебільшого це потім минає). Тому необхідно виходити з позиції підтримки та допомоги, а не заборон та покарань. Важливо систематично розмовляти з дитиною на різні "дорослі" теми (наприклад, секс та пов'язані з ним питання здоров'я), щоб вона розуміла: у будь-якій ситуацій в родині її не покарають, не сваритимуть, а вирішуватимуть проблему разом.

Чи вживає дитина, якщо вживає то що і як про це дізнатись не останнім.

Поведінка дитини багато про що покаже чутливим батькам. Для розуміння що саме може вживати дитина, якщо її поведінка таки змінилась, бажано знати яку дію має та чи інша психоактивна речовина (ПАР). Переважно під дією більшості ПАР зіниці розширені. Фен, “солі для ванни”, план/шала, тобто марихуана (конопля), спайси – сьогодні це одні з найбільш популярних серед молоді наркотиків. Якщо підліток курив марихуану, він може сміятися без очевидної на це причини, бути рухливим або, навпаки, “залипати”, матиме червоні очі, у роті – сухість, а під кінець дії наркотику зазвичай неабияк захоче їсти і особливо солоденького. Під впливом фену та інших психостимуляторів підліток стрімко втрачає вагу, стає вкрай енергійним та жвавим, швидко виконує будь-які справи та поспіхом розмовляє. При цьому різке зростання попиту на кишенькові гроші також додає впевненості що дитина таки щось вживає. Також, на фоні розвитку залежності, проявляються різкі, безпричинні зміни настрою, млявість, запалення повік і носа, хронічний кашель, байдужість до зовнішнього вигляду, відсутність апетиту, дратівливість, агресивність, систематичні запізнення, поява специфічного сленгу, апатія до того, що раніше викликало інтерес.

Але, зрештою, жодна окрема з цих характеристик однозначно не свідчить про те, що ваша дитина вживає ПАР. Але якщо ви помітили комплекс перелічених симптомів - найкраще зробити тест на наркотики або експрес-тест, який можна придбати в аптеці. Такі тести є на різні види наркотиків і коштують вони від 20 до 400 гривень. Для тесту використовується сеча людини, щодо якої є підозра у вживанні ПАР. Але ще раз – спілкування з дитиною без «вичитування моралі», звинувачень та підозр є запорукою її відкритості у ваших з нею стосунках.

Розмова з дитиною на проходження тесту, якщо є для цього вагомі причини.

Найголовніше – ні до чого дитину не змушувати. Звісно, прохання пройти тест на наркотики свідчить про те, що словам дитини не довіряють. До того ж, якщо підліток дійсно не вживає, таке прохання може бути доволі принизливим для нього.

Часто першою реакцією дорослого, який підозрює, що його дитина вживає наркотики, є агресія. Але у відповідь на неї ви отримаєте тільки відповідну агресію. І взагалі на будь-яку свою негативну емоцію отримаєте відповідну емоцію дитини.

Поважайте підлітка і висловлюйте щире занепокоєння. Утім, очевидно, що, якщо ви місяцями не розмовляли з дитиною на особисті теми, вона одразу вам не відкриється. Тоді найкраще – якщо з дитиною розмовлятиме той член родини чи близька людина, якій вона довіряє (якщо такої людини немає, слід звернутися до спеціаліста – психолога, психотерапевта, консультанта з залежності). У розмові з підлітком дорослому важливо говорити про свої переживання, страхи, занепокоєння з приводу того, що дитина може вживати наркотики. Потрібно донести, що, якщо є проблема, ви вирішите її разом.

Якщо дитина відмовляється зробити тест, наголошують соціальні працівники, це може бути першим дзвоником, який свідчить про те, що дитина, можливо, вживає наркотики. У такому разі краще звернутися до спеціаліста – проконсультуватися самому щодо того, як діяти далі, або відвідати фахівця разом з дитиною. Для цього ви можете звернутись до нашого психолога, яка має 20-річний досвід роботи саме з підлітковою наркозалежністю.

Дитина вам зізналась, що лише спробувала, що робити?

Потрібно завжди бути напоготові і в будь-якому разі проговорити з дитиною цей досвід. Необхідно пам’ятати, що в підлітковому віці діти багато ризикують. Вони пізнають світ імпульсивними діями, і ваші допомога та підтримка не обов’язково знадобляться виключно у зв’язку з наркотиками, але можуть знадобитися в безлічі інших ситуацій – конфлікти в школі, перший сексуальний досвід, неприйняття себе тощо. Тому слід бути в контакті зі своєю дитиною, знати, що її цікавить, непокоїть, де вона та з ким проводить час.

Якщо вже вам дитина відкрилась у своєму експерименті, варто це цінити і не відлякувати її з вами ділитись в майбутньому. Підтримайте суто людську зацікавленість без малювання в своїй свідомості всіляких страшилок. Згадайте себе у такому віці, можливо щось подібне траплялось і з вами. Потім поцікавтесь її відчуттям, коли вона була під впливом ПАР: як вона себе відчувала під час процесу вживання, під дією самого наркотика та після. Що їй сподобалось а що ні. Головне зрозуміти, чи їй сподобався сам експеримент зі свідомістю чи то був негативний досвід. Якщо ви відчули що дитина вагається або їй таки сподобався стан зміни свідомості – бажано разом з нею подивитись ось цю цікаву і смішну лекцію Марини Грибанової правда про наркотики, яка і на цей час не втратила своєї актуальності і яку підлітки вже після 3-хвилини дивляться з задоволенням.

Як і де підлітки дістають ПАР

На жаль, дістати психоактивні речовини в наш електронний час занадто просто. Одним з найпоширеніших способів є придбання наркотиків з використанням анонімних каналів з продажу як вайбер та телеграм. Може ви звертали увагу на подібні написи на парканах, стінах будівель а то і просто на асфальті.

Зайшовши за такими рекламними посиланнями підліток може вибрати тип наркотику та його кількість. Потім оплатити за наданими реквізитами покупку і отримати на свій телефон чи пошту фото та координати «закладки» з його замовленням.

Знайти таких наркоділків надзвичайно складно. Саме тому цей шлях наркоторгівлі наразі є найпоширенішим.

Щоб заробити, деякі підлітки стають дистриб’юторами наркоділків і здійснюють подібні рекламні написи, потім фотографують свою роботу та відправляють на контактний телеграм-канал. За кожний напис вони отримують або певну дозу ПАР або гроші на свій ел.гаманець.

Також є й інші способи отримання ПАР, наприклад через сайт, який зареєстрований на недосяжних нашим кіберполіцейським серверах (в Гонконзі або Гондурасі, наприклад) та через систему платних VPN вони спокійно пропонують наркотики і спілкуються через особистий кабінет з замовниками. Наразі в м. Кропивницький є надзвичайно активний телеграм-канал з продажу ПАР “HOMER CHAT KROP”. На жаль, канал не можуть заблокувати і він продовжує зухвало залучати все нових і нових користувачів.

Реабілітаційний центр чи якийсь інший заклад для підлітків з наркозалежністю.

Батьки знають що їх дитина регулярно вживає ПАР і має вже виражені ознаки наркозалежності. Що робити? Як допомогти і їй і собі?

Наразі в Україні немає спеціальних реабілітаційних центрів для дітей та підлітків. Хоча певні чинні центри для дорослих іноді, на прохання батьків та за великі гроші, попри законодавство України, приймають неповнолітніх. Проте програми, за якими вони працюють, як стверджують соціальні працівники, не підходять підліткам, які здебільшого знаходяться на початковому етапі вживання.

Перебування в такому центрі може більше нашкодити дитині, оскільки її розміщують у кімнатах з людьми на стадії “жорсткого вживання”. Вони можуть ділитися з підлітками своїм досвідом про те, де і як дістати наркотики. Є також християнські центри, в яких застосовують переважно працетерапію та релігійні догми. Але вони, на жаль, саму наркоманію не лікують.

Звісно, що самі батьки не впораються, якщо в дитини є залежність, утім найкраще працюватиме індивідуальний підхід та індивідуальна робота зі спеціалістом.

Важливо зрозуміти, що наркозалежність не є проблемою дитини. Це проблема сім’ї, тому головне – вчасно перебороти власний страх суспільного осуду та звернутися до фахівця.

Як вже крайній варіант, коли ні фахівці, ні групи підтримки, ні фахівці нашого «vip-бункера» не допомогли, то залишається замісна підтримуюча терапія (ЗПТ). Більше про ЗПТ для підлітків можна дізнатись зробивши запит за цим посиланням.

Під час боротьби за свою дитину від наркоманії головне не загинути в цій боротьбі самому. Тому ЗПТ і є тим останнім шансом в цій надскладній ситуації.

Бажаємо вам і вашим дітям залишатися живими та здоровими.